Схема-конспект
гурткового заняття
понеділок, 22 лютого 2016 р.
Тема
заняттяМета заняття (навчальна,
розвивальна, виховна)Завдання заняття (бажано)Методи (бажано)Тип заняття (засвоєння нових знань,
умінь та навичок; формування практичних умінь та навичок; застосування вмінь та
навичок; узагальнення; комбінований)Форма заняттяОбладнання: таблиці, плакати,
посібники, схеми, моделі, роздатковий матеріал, демонстраційний матеріал,
діаграми, література тощо.
Мета заняття - основа ефективної діяльності педагога та учнів, що визначає характер їх взаємодії. Вона реалізується в спільній діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу. У меті заняття формулюється результат, до якого повинні прагнути учасники навчального процесу, і, якщо вона визначена нечітко, чи педагог погано уявляє собі шляхи та способи її досягнення, ефективності заняття важко досягти.
• сформувати (продовжити формування, закріпити) такі спільні навчальні
вміння й навички, як… на матеріалі даного заняття.
Виховні завдання:
Що таке конспект, його види та правила написання
Конспе́кт — стислий писаний виклад змісту чого-небудь.
Різновид навчального видання.
Конспект - слово, запозичене з латинської мови, очевидно,
через німецьке посередництво (нім. «konspékt»); лат. «cōnspectus» («зір»,
«видіння», «огляд»), пов’язане з дієсловом «cōnspicio» («дивлюсь», «бачу»,
«спостерігаю»), утвореним за допомогою префікса «com-» («сon-») «з-» від
дієслова «spicio» («specio») «дивлюсь».
Основні риси конспекту
Конспект – це письмовий текст, що систематично, коротко,
логічно і зв’язно передає зміст основного джерела інформації (статті, книги,
лекції та ін.). Це запис, основу якого становлять план, тези, цитати та виписки
(щонайменше два типи запису). Це спосіб роботи з текстом, ціль якого – зафіксувати
і опрацювати його. Конспект - це виписка із тексту-джерела, яка здійснюється у
формі згорнутого і переосмисленого подання інформації. Вона відтворює не лише
головні ідеї тексту, що конспектуюють, але й зв’язок між ними. Стиль написання
конспекту має бути наближений до оригіналу.
Конспектування письмового
тексту – це процес, який
складається із прочитання тексту-джерела, виділення основних положень у ньому,
відбору прикладів і комбінування матеріалу, формування тексту конспекту.
Конспектування усного тексту
– це процес уважного
прослуховування і занотовування матеріалу, що включає вміння уловлювати суть
сказаного, хід думок мовця, логічну послідовність викладу.
Типи запису
План – форма конспектування, яка включає
аналіз структури тексту, узагальнення, виділення логіки розвитку подій і суті.
Може бути простим (чітка лінійна послідовність пунктів) та складним
(розгалужена система, наявність підпунктів).
Виписки – найпростіша форма конспектування, яка
майже дослівно відтворює текст.
Тези - форма конспектування, яка являє собою
висновки, зроблені на основі прочитаного. Виокремлюють прості та ускладнені
(окрім головних положень, включають також другорядні) тези.
Цитування – форма конспектування, яка
використовується, коли передача думки автора не можлива своїми словами.
Цитування – це дослівна виписка.
Помітки – форма конспектування, яку умовно можна
віднести до запису, так як вона являє собою позначки у тексті.
Види конспектів
Плановий конспект (план-конспект) – конспект, що створюється на основі
сформованого плану, який складається з певної кількості пунктів (із
заголовками) та підпунктів. Кожен пункт плану відповідає певній частині
конспекту. У випадку коли якийсь пункт плану не потребує пояснення, він може
подаватися без уточнюючого тексту.
Текстуальний конспект – конспект, який має детальну форму викладу, яка
складається із виписки та цитування (з логічними зв’язками) тексту-джерела. Цей
вид конспекту дозволяє виявити суперечливі моменти чи хибність тверджень
автора.
Довільний конспект – конспект, який включає декілька способів роботи
над матеріалом (виписки, цитування, план та ін.). Потребує вміння самостійно та
точно формувати основні положення тексту-джерела.
Схематичний конспект (контекст-схема) – конспект, який має вигляд
плану, пункти якого представлені питальними конструкціями, на які потрібно дати
відповідь.
Тематичний конспект – конспект, суть якого полягає в опрацюванні і
висвітленні певного питання, теми. Під час роботи над тематичним конспектом
може використовуватись більше ніж декілька джерел. У межах тематичного
конспекту виділяють оглядовий тематичний конспект і хронологічний конспект.
Опорний конспект – конспект, який має творчу форму (введений у
шкільну діяльність В. Ф. Шаталовим). Опорний конспект кодує зміст інформації за
допомогою поєднання графічних символів, малюнків, цифр, ключових слів та ін.).
Зведений конспект – конспект, який створюється в процесі
опрацювання декількох текстів. Створюється при зіставленні, порівнянні і
зведенні до єдиної конструкції.
Вибірковий конспект – конспект, який має на меті вибрати інформацію
із тексту на певну тему (для тексту-джерела ця інформація може бути вторинною).
Оформлення конспекту
Перш ніж
розпочати написання конспекту потрібно вказати основні данні, які стосуються
безпосередньо тексту-джерела: прізвище автора, назва роботи, рік і місце
видання. Під час конспектування допускається скорочення слів, наприклад: стаття
– ст., мільйон – млн. та ін.. Не допускаються скорочення в назвах та прізвищах.
При використанні цитат потрібно слідувати правилам цитування (цитата береться у
лапки, записується джерело і номер сторінки). У конспектах можуть
використовуватися таблиці, діаграми, схеми. Для виділення проблемних питань,
важливих моментів, можуть використовуватись різні помітки, репліки, оцінки.
Наприклад: «!» означає згоду з тим, про що йдеться; «?» - сумніви; «!?» -
здивування; «NB» - важливу інформацію; «Y» - найголовніше у тексті.
Способи конспектування
Існує два
основних способи конспектування – прямий і опосередкований.
Прямий спосіб
конспектування – це запис інформації, який відбувається під час її викладу. Цей
запис подається у скороченому вигляді. Найбільш притаманний для записування
лекцій, виступів, семінарів що проходять в усній формі. Для роботи з
друкованими текстами не є підходящим, так як відбувається механічне
переписування матеріалу без процесу його осмислення.
Опосередкований спосіб конспектування – це запис матеріалу, який
здійснюється після прочитання, осмислення і логічного реконструювання
тексту-джерела.
Для того, щоб здійснити цей вид роботи, потрібно:
·
зорієнтуватись у загальній композиції
тексту: визначити вступ, основну частину, кінцівку;
·
вловити логіко-смислову основу
повідомлення;
·
виявити ключові ідеї, слова;
·
визначити додаткову інформацію;
·
лаконічно сформулювати головну інформацію.
Техніка складання конспекту
Процес роботи над
конспектом - кропітке заняття. Вміння працювати з текстом завжди буде
необхідним і актуальним. Ця ідея розвивалась різними вченими та педагогами ще у
XVIII – XX ст. Так, Ф. Паульсен писав: "все, чого досягає учень своєю
власною активністю, краще ним запам'ятовується, ніж те, що він сприймає
пасивно..."[2] В. В. Лермантов: "уміння користуватися науковою
літературою - ледь не найважливіше із умінь"[3] Н. В. Кашин вказував, що
"учень, під час роботи з книгою, проводить різноманітну конструктивну
працю... Цю раціональну діяльність особливо треба відмітити: вона має за ціль
побудову системи знань"[4]
Виділяють такі основні техніки складання
конспекту, як:
·
первинне прочитання тексту-джерела:
виявлення особливості матеріалу, його характеру, підкреслення невідомих
термінів, слів та ін.;
·
вторинне прочитання тексту-джерела:
виокремлення головного від другорядного, поділ інформації на логічні частини,
розміщення їх у відповідному порядку;
·
основний зміст кожного смислового
компонента занотовується у вигляді сконденсованої інформації після найменування
теми;
·
конспект складається не лише з основних
положень, але й з фактів, висновків, спостережень та їх обгрунтувань;
·
можливе використання реферативного способу
викладу (наприклад: "автор вважає...");
·
власні коментарі, роздуми, ідеї
розташовуються на полях.
Поради педагогам-позашкільникам
Приходячи на заняття, педагог повинен забувати
свої негаразди та труднощі. Якщо цього не робити, то діти перестають реагувати
на «холодного викладача». Вони звикають до того, що там, де педагог
завжди напружений, у поганому настрої не буде нічого цікавого або
несподіваного. Діти чекають на неймовірні враження та позитивні емоції, які
надасть їм педагог, чекають на зустріч з успішною, впевненою в собі
особистістю.
Весь час знаходитися в стані емоційного підйому дуже складно, але професійна людина повинна вміти розподіляти свої емоції.
Визначте для себе формулу успіху: «Учитись легко, коли вчитись цікаво».
Весь час знаходитися в стані емоційного підйому дуже складно, але професійна людина повинна вміти розподіляти свої емоції.
Визначте для себе формулу успіху: «Учитись легко, коли вчитись цікаво».
В основу роботи доцільно покласти такі ідеї:
1) Навчання буде легким, якщо виклад матеріалу стане для дітей цікавим, захоплюючим відрізком життя, сповненим яскравих образів.
2) «Гуртківець — це не посудина, яку треба заповнити, учень — факел, який треба запалити» (стародавня мудрість).
3) Заняття повинні бути насичені практичною діяльністю та наочністю.
1) Навчання буде легким, якщо виклад матеріалу стане для дітей цікавим, захоплюючим відрізком життя, сповненим яскравих образів.
2) «Гуртківець — це не посудина, яку треба заповнити, учень — факел, який треба запалити» (стародавня мудрість).
3) Заняття повинні бути насичені практичною діяльністю та наочністю.
Усвідомте!
Сприяють успіху заняття:
• добре знання
педагогом матеріалу;• продуманий план заняття;
• почуття «фізичної» розкутості, свободи;
• правильний вибір методів та прийомів навчання; їх різноманітність; цікавість викладу;
• емоційне ставлення педагога до матеріалу, що викладається; багатство інтонацій, виразна міміка, образна жестикуляція;
• виражена зацікавленість педагога в успіхах своїх вихованців.
Ускладнюють проведення заняття:
• невпевненість педагога у своїх знаннях і «вчительських силах»;
• байдуже ставлення до всього, що відбувається на занятті;
• нестабільна композиція заняття;
• одноманітність методів навчання;
• монотонність і сухість при викладі матеріалу; скутість рухів;
• відхід від теми уроку, захоплення сторонніми, не пов'язаними з темою й завданнями уроку питаннями.
• невпевненість педагога у своїх знаннях і «вчительських силах»;
• байдуже ставлення до всього, що відбувається на занятті;
• нестабільна композиція заняття;
• одноманітність методів навчання;
• монотонність і сухість при викладі матеріалу; скутість рухів;
• відхід від теми уроку, захоплення сторонніми, не пов'язаними з темою й завданнями уроку питаннями.
На сучасному занятті повинні бути активними і педагог, і
вихованці.
Мету заняття мають усвідомити педагог і діти, вони важливі для кожного.
На сучасному занятті педагог не просто передає вихованцям готові знання, а організує діяльність для самостійного опанування ними змісту та формування навичок використання знань на практиці.
Педагог навчає дітей учитися, спілкуватися з іншими людьми, готує до життя, тобто створює умови для творчої самореалізації особистості.
На сучасному занятті переважають новітні освітні технології та інтерактивні форми навчання.
Педагог, що проводить сучасне заняття, порівнює кожну дитину не з іншими, а тільки з самим вихованцем, заохочуючи кожен крок на шляху до вдосконалення особистості.
На сучасному занятті формується толерантність до чужої думки, до іншої точки зору. Сучасний педагог переконаний сам і прагне переконати вихованців, що не існує такої проблеми, яку дозволено розв’язати за рахунок інших людей. Бо особистість людини, життя людини – найцінніший скарб для всього людства.
Мету заняття мають усвідомити педагог і діти, вони важливі для кожного.
На сучасному занятті педагог не просто передає вихованцям готові знання, а організує діяльність для самостійного опанування ними змісту та формування навичок використання знань на практиці.
Педагог навчає дітей учитися, спілкуватися з іншими людьми, готує до життя, тобто створює умови для творчої самореалізації особистості.
На сучасному занятті переважають новітні освітні технології та інтерактивні форми навчання.
Педагог, що проводить сучасне заняття, порівнює кожну дитину не з іншими, а тільки з самим вихованцем, заохочуючи кожен крок на шляху до вдосконалення особистості.
На сучасному занятті формується толерантність до чужої думки, до іншої точки зору. Сучасний педагог переконаний сам і прагне переконати вихованців, що не існує такої проблеми, яку дозволено розв’язати за рахунок інших людей. Бо особистість людини, життя людини – найцінніший скарб для всього людства.
Заповіді педагога-позашкільника
* Якщо ти не вмієш тремтливо та зворушливо любити і поважати своїх близьких, то тобі перш ніж іти працювати у позашкільний заклад, необхідно освоїти цю важливу духовну умову та якість, без яких педагога не існує.
* На великому аркуші паперу випиши всі свої професійні та людські недоліки. Посиль роботу над собою і з накопиченням досвіду, мудрості, знань, емоційних почуттів обережно приступай до їх викреслення.
* Якщо ти не вмієш утримувати дисципліну в групі, то про інші твої таланти вихованці не узнають.
* Без педагогічних вимог - успіхів у вихованні та навчанні не досягнути, без авторитету не працюють педагогічні вимоги, авторитет неможливий без любові до свого предмету, дітей, світу; любов неможлива без розумної вимогливості, вимогливість лежить в основі педагогічних вимог – коло замкнулося!
* Якщо ти мало думаєш, смієшся, відчуваєш, допомагаєш, граєш, твориш – як же ти зможеш навчити всьому цьому інших?
* Педагог - професія цілодобова і якщо не навчишся відволікатися, захоплюватися, мати інші творчі інтереси, то що ж в нас буде цікаво дітям?
Методичні
рекомендації для керівників гуртків
щодо планування, оформлення конспекту та проведенні
заняття
заняття
Заняття гуртка - основна форма організації
навчання у позашкільному навчальному закладі, за якою начальні заняття
проводяться педагогом з групою
вихованців постійного складу і однакового рівня підготовки протягом певного
часу і за встановленим розкладом.
Керівник гуртка здійснює оптимальний вибір форм,
методів, засобів навчання і виховання гуртківців, раціонально розподіляє час
заняття на пасивні й активні форми роботи з дітьми. Всю роботу з гуртківцями педагог відображає у конспекті заняття.
Конспект – план проведення навчального заняття, в якому відображені
тема, мета, завдання та тип заняття, зміст і форми роботи з гуртківцями.
Схема-конспект гурткового
заняття
Тема заняття.
Мета заняття (навчальна,
розвивальна, виховна).
Тип заняття (засвоєння нових знань, умінь та навичок;
формування практичних умінь та навичок; застосування вмінь та навичок;
узагальнення; комбінований)
Форма заняття
Вид заняття
Обладнання: таблиці,
плакати, посібники, схеми, моделі, роздатковий матеріал, демонстраційний
матеріал, діаграми, література тощо.
Очікуваний результат
Хід заняття
(його структура залежить від типу заняття).
І. Вступна частина
— повідомлення теми та мети заняття, очікуваних результатів;
— актуалізація опорних знань;
— мотивація навчальної діяльності гуртківців.
II. Основна частина
— висвітлення керівником матеріалу нової теми;
— оволодіння новими теоретичними та практичними знаннями;
— залучення гуртківців до самостійного осмислення нового матеріалу,
самостійна робота;
— підведення гуртківців до узагальнень, висновків.
III. Заключна частина
— обґрунтування гуртківцями можливості використання отриманих знань, умінь,
навичок;
— загальний підсумок заняття із зазначенням його позитивних та негативних
моментів;
— повідомлення завдань на наступне заняття (якщо є);
— рекомендована література (якщо є).
Коментарі до кожного пункту
схеми,
які повинні бути відображені
при плануванні,
оформлені конспекту та
проведенні заняття
Тема
заняття.
Формулювання теми має стосуватися фактичного матеріалу заняття, викликати
інтерес до почутого. Тема повинна чітко, лаконічно, емоційно виражати стислий
зміст заняття.
Мета
заняття -
основа ефективної діяльності педагога та учнів, що визначає характер їх
взаємодії. Вона реалізується в спільній діяльності всіх учасників
навчально-виховного процесу. В меті заняття формулюється результат, до якого
повинні прагнути учасники навчального процесу, і, якщо вона визначена нечітко,
чи педагог погано уявляє собі шляхи та способи її досягнення, ефективності
заняття важко досягти.
Перш ніж сформулювати триєдину мету заняття педагог повинен знайти відповіді на питання:
- Чого має навчити це заняття?
- Як допоможе навчальний матеріал в
розвитку вмінь та навичок вихованців?
- Як вплине на погляди, переконання,
почуття вихованців, над чим примусить замислитися?
- Яке значення цього заняття в загальному
процесі освіти і виховання?
Мета
заняття: навчальна, розвиваюча, виховна.
При визначенні
навчальної мети потрібно враховувати вимоги програми з
даної теми; передбачити повторення вивченого матеріалу, яке має бути пов’язане
з застосуванням набутих раніше знань, умінь, навичок у дещо змінених умовах. Навчальна мета (навчити, познайомити)
передбачає формування практичної діяльності, уміння аналізувати, спостерігати;
вона спрямована на активізацію уяви та фантазії.
Типові формулювання навчальної мети:
- навчити, дати уявлення, пояснити, учити,
розповісти, розкрити …
- познайомити з інформацією, умовами тощо…
- сформувати (закріпити) певні (такі) навички та
вміння… по даному матеріалу (на матеріалі цього заняття)…
- розширити або/і поглибити (збагатити) знання
(конкретно названі)…
- узагальнити знання, одержувані з різних джерел
(в тому числі самостійно)…
Розвиваюча
мета (розвинути) – спрямована на розвиток творчого потенціалу.
Типові формулювання:
- розвинути (розкрити) здібності, уяву, пам’ять,
увагу…
- розвивати почуття (кольору …)
- формувати практичні навички та вміння…
- удосконалювати вміння та навички…
- забезпечити в ході заняття (розвиток мови учнів,
поповнення словникового запасу, оволодіння термінологією…)
– розвивати логічне мислення учнів;
– порівнювати, узагальнювати, доводити, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки;
– розвивати навички самостійної роботи;
– виробляти навички самоперевірки, самоконтролю;
– розвивати довільну увагу, пам’ять, творчу увагу.
– порівнювати, узагальнювати, доводити, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки;
– розвивати навички самостійної роботи;
– виробляти навички самоперевірки, самоконтролю;
– розвивати довільну увагу, пам’ять, творчу увагу.
Виховна мета (виховати) – спрямована на виховання
загальнолюдських цінностей, нових ідей та образів.
Типові формулювання:
- виховувати почуття…
- прищеплювати…
- сприяти в ході заняття вихованню певних (таких)
якостей (понять)…
- для рішення завдань (естетичного, морального,
духовного …) виховання …
- з метою рішення завдань (громадянського …)
виховання …
- викликати інтерес до інформації , людей, умов
взаємодії…
- залучити, заохотити, зміцнити інтерес…
Наприклад:
– формувати в учнів почуття національної гідності;
– виховувати любов до Батьківщини;
– виховувати почуття поваги до рідної мови;
– виховувати почуття дружби, товариськості;
– виховувати любов та повагу до державних символів нашої країни;
– виховувати бережливе ставлення до майна, до матеріальних цінностей;
– виховувати свідоме ставлення до праці;
– виховувати культуру поведінки у дітей;
– виховувати любов до знань, інтерес до книги.
– виховувати любов до Батьківщини;
– виховувати почуття поваги до рідної мови;
– виховувати почуття дружби, товариськості;
– виховувати любов та повагу до державних символів нашої країни;
– виховувати бережливе ставлення до майна, до матеріальних цінностей;
– виховувати свідоме ставлення до праці;
– виховувати культуру поведінки у дітей;
– виховувати любов до знань, інтерес до книги.
Типи занять
У центрі уваги позашкільної освіти стоїть
особистість дитини з її потребами і інтересами. Тому, краще за все вирішує
проблему проведення заняття особистісно-орієнтований підхід.
Заняття в гуртку є особистісно-орієнтованими, спрямованими на покращення
якості дитячого життя на основі творчості вихованців і педагогів, принципів
самореалізації, максимального збільшення соціального досвіду дитини; духовної
єдності особистості і колективу у спільній цікавій діяльності і відпочинку. В позашкільній педагогіці використовуються як
шкільні типи занять та їх форми так і нетрадиційні.
Кожне
заняття має свою структуру. Тип заняття визначається наявністю та послідовністю
структурних частин. Тип — це
орієнтир, спрямованість, характеристика, обличчя.
Класифікація типів занять:
- заняття засвоєння нового матеріалу
(нових знань, умінь, навичок);
- формування практичних умінь та
навичок;
- застосування вмінь та навичок;
- узагальнення;
- комбіноване.
Структура
заняття засвоєння нових знань, умінь і
навичок:
1.
актуалізація опорних знань;
2.
повідомлення теми, цілей і завдань
заняття;
3.
мотивація навчальної діяльності;
4.
сприймання й усвідомлення гуртківцями
фактичного матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між елементами
вивченого матеріалу;
5.
узагальнення і систематизація знань;
6.
підсумки заняття, повідомлення домашнього завдання.
Структура
заняття формування практичних вмінь та навичок
1.
актуалізація опорних знань, навичок і
вмінь;
2.
повідомлення теми, цілей і завдань
заняття;
3.
актуалізація мотивації навчальної
діяльності;
4.
вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні та пізнавальні вправи);
5.
первинне застосування нових знань (пробні вправи)$
6.
самостійне застосування учнями знань у
стандартних ситуаціях (тренувальні
вправи за зразком, інструкцією, завданням);
7.
творче перенесення знань і навичок у
нові ситуації (творчі вправи);
8.
підсумки заняття і повідомлення домашнього
завдання.
Структура
заняття застосування вмінь та навичок
1.
перевірка домашнього завдання;
2.
актуалізація і корекція опорних знань,
умінь і навичок;
3.
повідомлення теми, цілей та завдань
заняття;
4.
актуалізація мотивації навчальної
діяльності гуртківців;
5.
осмислення змісту й послідовності
застосування способів виконання системи необхідних навчальних дій;
6.
самостійне виконання поставлених завдань
під контролем і за допомогою педагога;
7.
звіт вихованців про роботу і теоретичне обґрунтування
отриманих результатів;
8.
обґрунтування педагогом її результатів та проведення відповідної
корекції;
9.
підсумки заняття і повідомлення домашнього
завдання.
Структура заняття узагальнення
1.
повідомлення теми, цілей і завдань
заняття;
2.
актуалізація мотивації навчальної
діяльності;
3.
відтворення й узагальнення понять і засвоєння
відповідної їм системи знань;
4.
узагальнення та систематизація основних
теоретичних положень і відповідних наукових ідей;
5.
підсумки заняття і повідомлення домашнього
завдання.
Структура комбінованого заняття
1.
перевірка, корекція раніше засвоєних
знань навичок і вмінь
2.
повідомлення теми, мети і завдань
заняття та мотивація навчальної діяльності
3.
сприймання та усвідомлення вихованцями
нового матеріалу
4.
осмислення? узагальнення і систематизація нових знань
5.
підсумки заняття і повідомлення домашнього
завдання.
З усіх зазначених типів комбіноване заняття найпоширеніше у сучасній освіті. Йому належить 75—80 %
загальної кількості занять, що проводяться.
Форми організації занять.
Форми організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності
педагога та вихованців, яка здійснюється в певному режимі та по порядку.
Форми організації занять в
позашкільній роботі:
- групові: ведеться робота з усією групою, викладається загальний матеріал. В
межах групи можливо виділяти підгрупи.
- індивідуальні: передбачено роботу з дітьми, які виявили
особливі здібності, які претендують на роль солістів, виконавців головних
ролей.
Види занять: ділова
гра, змагання, театралізоване заняття, взаємонавчання вихованців, залік,
творчий звіт, конкурс, рольова гра, концерт, конференція, семінар, екскурсія,
салон, мандрівка, імпровізація тощо.
Обладнання:
- посібники, газети, журнали, документи тощо;
- дидактичний матеріал, наочний матеріал (схеми, моделі, плакати тощо);
- відеофільми, комп’ютерні диски, аудіо матеріали.
Обладнання повинне відповідати вимогам часу.
Очікуваний
результат – які
завдання мають бути вирішені, чого повинні навчитися вихованці.
Хід заняття (структура заняття)
Структура - поєднання, взаємозв'язок
елементів і частин заняття. Структура залежить від типу заняття.
І. Вступна частина.
1. Організаційний момент - перевірте готовність дітей до уроку, підтримуйте
порядок і дисципліну протягом усього заняття.
2. Повідомлення теми та мети
заняття, очікуваних результатів.
Тема, мета заняття повинні оголошуватися обов’язково, назва теми, мета,
завдання мають бути адаптованим до сприйняття дітей.
* Поясніть важливість теми.
* Зробіть мету заняття метою
вихованців.
* Формулюйте мету, орієнтуючись
на потреби та інтереси вихованців.
* Формулюйте конкретні навчальні
завдання, якими повинні оволодіти гуртківці.
* Нагадуйте тему, мету і завдання
протягом заняття.
* Концентруйтесь на знаннях і
уміннях, що відповідають інтересам і потребам вихованців.
II. Основна частина.
- перевірка в дітей знань та вмінь, які вони вже мають для підготовки до
вивчення нової теми;
- висвітлення керівником матеріалу нової теми (ознайомлення з новими знаннями та вміннями, показ зразка формування);
- оволодіння вихованцями новими теоретичними та практичними знаннями (вправи на освоєння нових знань, умінь,
навичок за зразком);
- залучення вихованців до самостійного осмислення нового матеріалу,
самостійна робота (перенесення засвоєних
знань, умінь, навичок у подібну ситуацію, завдання творчого характеру);
- підведення гуртківців до узагальнень, висновків.
Засвоєння нових навчальних
компетентностей:
• нові поняття, терміни, способи їх засвоєння;
• визначення пізнавальних навчальних задач заняття (про що діти повинні
дізнатись і що засвоїти);
• самостійна робота та її зміст;
• проблемні та інформаційні питання;
• варіанти вирішення проблеми;
• варіанти закріплення вивченого матеріалу.
Формування навчальних
способів діяльності:
• конкретні вміння й навички для відпрацювання;
• види самостійних робіт і вправ;
• способи «зворотного» зв'язку з вихованцями.
III. Заключна частина (підведення підсумків
заняття)
- обґрунтування гуртківцями можливості використання отриманих знань, умінь,
навичок;
- загальний підсумок заняття із зазначенням його позитивних та негативних
моментів;
- повідомлення завдань на наступне заняття (якщо є);
- рекомендована література (якщо є).
Підписатися на:
Дописи (Atom)