Пам’ятка для керівника гуртка

щодо проведення інтерактивного заняття

      Сучасна педагогіка висуває на перший план таку систему освіти, за якої б у центрі навчально-виховного процесу була дитина. Розв’язати цю актуальну проблеми можливо, створюючи інтерактивне середовище. І нині більшість педагогів-позашкільників надають перевагу  інтерактивній формі роботи з вихованцями.

            Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської від слова «interact», де «inter» - взаємний,   «act» - діяти. Отже, інтерактивний – здатний до взаємодії.

      Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності , яка має конкретну, передбачувану мету – створити  комфортні умови навчання, за яких кожна дитина відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність. Залучаючи вихованців до діяльності,  педагог повинен скеровувати  дітей  на пізнання світу і себе в ньому , тим самим він реалізовує важливий принцип виховання: “Допоможи мені, щоб я зробив це сам”.

Інтерактивне навчання реалізовується через використання інтерактивних методів. Інтерактивні методи найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню у них власних цінностей створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.

            Суть  методів інтерактивної технології у тому, що навчання відбувається завдяки взаємодії тих, хто навчається. Під час інтерактивного навчання діти вчаться  бути толерантними стосовно інших дітей, самостійно приймають рішення, вчаться мислити, працювати в команді. Під час інтерактивного заняття ролі дещо змінюються: педагог є організатором, лідером групи,  в деякій мірі – спостерігачем за діями вихованців; гуртківці  ж виступають не слухачами, а активними учасниками, генераторами ідей.

            Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання певних життєвих ситуацій, використання рольових ігор і спільне розв’язання  визначеної проблеми на основі аналізу обставин. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. 

            Інтерактивна робота має свої принципи:

- одночасна взвємодія;

- однакова участь кожного у виконанні завдань;

-  позитивна взаємодія;

- індивідуальна відповідальність.

Інтерактивні методи 

ü  Робота в парах.  

ü  Ротаційні (змінювані) трійки.

ü  Два-чотири - всі разом.

ü  Карусель.

ü  Робота в малих групах.

ü  “Діалог”.

ü  “Синтез думок»

ü  “Спільний проект”.

ü  “Пошук інформації”.

ü  “Коло ідей”.

ü  «Акваріум».

 Для обговорення проблеми в загальному колі використовують методи:

ü  «Мікрофон»;

ü  «Незакінчені речення»;

ü  «Мозковий штурм»;

ü  «Навчаючи – учусь»;

ü  «Ажурна пилка» (“Мозаїка”, “Джиг-со»);

ü  «Аналіз ситуації»;

ü  «Вирішення проблем»;

ü  «Дерево рішень».

     Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури занять. Як правило, структура таких занять складається  з шести  елементів:

а) мотивація; 5 хв.

б) оголошення теми та очікування   результатів; 5 хв.

в) надання необхідної інформації; 10 хв

г) інтерактивна вправа - центральна частина заняття; 20 хв.

д) підбиття підсумків, 10 хв

е) оцінювання результатів заняття.

  Кожний керівник гуртка може проявляти свою творчість, але є певні вимоги, яким повинно відповідати кожне заняття.

Структура інтерактивного заняття

І. Мотивація

Мета – сфокусувати увагу гуртківців на проблемі і викликати інтерес до обговорюваної теми. Дитина має бути налаштованою на ефективний процес пізнання , мати в цьому особистісну, власну зацікавленість. Усвідомлювати, що і навіщо він зараз робитиме.

З цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, подив, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ та подій. Це може бути і коротка розповідь учителя, і бесіда, і демонстрація наочності, використання цитат, і нескладна інтерактивна технологія ( „мікрофон", „ мозковий штурм").

Мотивація чітко пов'язана з темою заняття, вона психологічно готує учнів до її сприйняття. Як правило, матеріал, висловлений гуртківцями  під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає „ місточком" для представлення теми.

Цей елемент заняття займає не більше 5 % часу.

ІІ. Оголошення  теми та очікуваних результатів

Мета – забезпечити розуміння вихованцями змісту їхньої діяльності , тобто того ,чого вони повинні досягти в результаті заняття й чого від них очікує керівник гуртка . (Приблизно 5 % часу .)

ІІІ .Надання необхідної інформації

Мета – дати гуртківцям достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання . Це може бути міні-лекція , презентація,  ознайомлення з роздатковим  матеріалом . На   занятті педагог може ще раз звернути увагу на інформацію, особливо на практичні поради, якщо необхідно – прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування .(Приблизно 10 % часу заняття )

     ІV .Інтерактивна вправа – центральна частина заняття

Мета – практичне засвоєння матеріалу .

  Послідовність проведення цього етапу така :

- інструктування – педагог  розповідає вихованцям  про мету вправи , про правила , про послідовність дій та обсяг часу на виконання завдань ; запитує ,чи все зрозуміло ;

- об`єднання в групи і (або ) розподіл ролей ;

- виконання завдань (керівник гуртка є організатором, консультантом , ведучим дискусії ) ;

-  презентація результатів роботи ;

-  на інтерактивну вправу відводять 60 % часу на заняття.

 V .Підбиття підсумків

Мета – обговорення задля усвідомлення зробленого на занятті .Слід повернутися до очікуваних результатів , оголошених на початку уроку .

  Бажано поставити гуртківцям запитання :

-         Що нового дізналися ?

-         Яких навичок набули ?

-         Як це можна застосувати в житті ?

-         Що сподобалося на занятті ?

   На цей етап відводять до 20 % часу на занятті.

VІ . Оцінювання результатів заняття.

Педагогічна оцінка,  самооцінка , взаємооцінка .

 Критерії самооцінки і взаємооцінки .

- активність;                                    

- компетентність (знання);               

- уміння застосовувати знання;                                       

- уміння співпрацювати.           

Методичні рекомендації щодо використання

на заняттях гуртка програми 

„Конструктор занять"

В основу методичної програми „Конструктор занять" покладено універсальну методику Анатолія Гіна „Конструктор уроку", адаптовану до умов позашкільного навчального закладу. Основний принцип вищеназваної програми „від частки - до цілого". При розробці методичної програми ініціативною групою було орієнтовно визначено шість базових розділів з гурткового заняття (А, Б). Кожен з запропонованих розділів може бути проведений у різних формах, з застосуванням різноманітних педагогічних прийомів.

Розділ А - початок занять. При проведенні цього розділу пропонуються такі форми: взаємоопитування в формі кросворду; розминка в формі „Пантомімічного лото".

Розділ Б – пояснення нового матеріалу. Це найбільш відповідальний розділ заняття, якщо новий матеріал зацікавить учнів, і вивчення його буде успішним. Позитивний настрій у вивченні нового матеріалу може надати і ілюстративний матеріал (творча художня робота, відеозапис, уривок з твору), і екскурсія, і відвідання концерту, і ситуаційна гра.

Розділ В - закріплення, тренування, відпрацювання вмінь. Для непосидючих, жвавих і нетерплячих дітей це найскладніший етап занять. Зробити ці тренувальні вправи, нескінченні репетиції, повторення і закріплення матеріалу не набридливими, а дійсно ефективними найбільш серйозне випробування для педагога. Навіть захоплені новою темою, новою роботою учні можуть стомитися, якщо цей розділ заняття затягнеться і перетвориться в нудний обов'язок. Тут від керівника необхідний весь арсенал педагогічних прийомів і вже згадані „Приваблива мета" „Роби, як я", і „Змагання", і бліц-конкурс на краще виконання вправи, руху, елементу роботи.

Розділ Г - повторення. Вже вивчений, відпрацьований матеріал перестає цікавити дитину, коли повторення його буде механічним. Тому при повторенні матеріалу слід обирати форми роботи, привабливі для дитини, наприклад, заняття-концерт, заняття-конкурс; прийом „Дитяче журі" - це надає повторенню нового змісту. Пожвавить процес повторення і прийом „Лови помилку", коли керівник (або учень) показує вправу, або елемент вправи з навмисною помилкою. При повторенні можна  застосовувати і прийом „Розширення поля оцінок". Це майже жарт але атмосферу на занятті він пожвавить, коли замість звичних „шкільних" оцінок на „5", „4", учня оцінять літерою „м" (молодець!), або 2 літери „м" (двічі молодець!), або літерою „н" (не старався); прийом „ідеальна оцінка" теж дещо жартівливий - учні самі оцінюють свою роботу і повідомляють про це керівника (добра нагода для педагога з'ясувати рівень самооцінки учня, його творчі І особисті амбіції).

Розділ Д – домашнє завдання. Повністю віддається на розсуд керівника і залежить від того, яке завдання він виконує, ступінь захоплення учня завданням, його обсяг і складність, та інших суто індивідуальних чинників.

Розділ Є – кінець заняття. Керівник може сам поставити крапку з занятті своєю авторитетною оцінкою а цілому, оцінити роботи окремих учнів, а може віддати оцінку виконаної роботи на розсуд учнів (педагогічний прийом „Точка зору"). Залежно від конкретної педагогічної ситуації можна застосовувати і „ідеальну оцінку", і жартівливе "розширення поля оцінок".

Перелік педагогічних прийомів, використаних в програмі "Конструктор занять"

1.        "Лови помилку";                           9. "Приваблива мета";

2.        "Відстрочена відгадка";                10. "Навчи іншого";

3.        "Фантастичне припущення";       11. "Хто краще" – змагання

4.        "Щедра оцінка";                            12. "Роби, як я";

5.        "Дитяче журі;                                13. "Розширення поля оцінок";

6.        "Здивуй";                                       14. "Кредит довіри ";

7.        "Ідеальна оцінка";                         15. "Точка зору".

8.        "Райтінг";

1. „Лови помилку" - поясняючи матеріал, керівник навмисно допускає помилку. Гуртківці заздалегідь попереджені про це. Навчіть їх реагувати на помилку, заохочуйте їх увагу! Керівник має прагнення, щоб діти не тільки помітили помилку, зрозуміли „помилконебезпечне" місце, але й знали правильну відповідь.

В практиці ансамблю народного танцю „Веселинка" керівник Антоніна  Михайлівна Турульова широко використовує цей прийом: вивчений хореографічний рух виконують декілька дітей, а решта гуртківців уважено слідкують за виконанням завдання і коментують, які помилки зроблені, чому, і як треба робити правильно.

2.   „Відстрочена відгадка" - на початку заняття керівник дає загадку (дивовижний факт), відгадку до якого, ключ до розуміння буде надано в процесі заняття. Інший варіант - загадку дають в кінці заняття, щоб гуртківці мали нагоду обміркувати її вдома і на початку наступного заняття вислухати висновки і дати вірну відповідь, вірне тлумачення дивовижного  факту.

В практиці художньої студії при вивченні законів кольористики Вадим Іванович Зінченко запропонував гуртківцям  порозміркувати,  чому одяг людей  влітку  переважно світлих  кольорів. Ця  загадка стала поводом до подальшої розмови про теплі і холодні тони кольору та інші тонкощі кольористики.

3.   "Фантастичне припущення" - керівник доповнює реальну ситуацію фантастикою. Цей прийом дає можливість подивитися       на звичні речі з незвичної точки зору. В практиці ансамблю бального танцю „Лілія" керівник Лілія Миколаївна Данилова запропонувала гуртківцям   уявити   виконання   „Вальсу"   членами   ансамблю   на   дискотеці.   Це   стало   приводом   до обговорення теми „Сценічна і глядацька культура" в зацікавленій атмосфері діалогу.

4.   „Щедра  оцінка"   -   заохочувальний   прийом  для   невпевнених   в   собі  дітей.   Оцінюєм   словом, інтонацією, жестом, Використання цього прийому підбадьорює гуртківців, створює позитивний емоційний настрій, стимулює процес навчання.  На цьому лі  найменші успіхи дитини  помічаються,  авансуються майбутні успіхів, підтримується інтерес дитини до занять. Для учня з завишеною самооцінкою „щедру оцінку" слід застосовувати обережно і помірковано.

5.   „Дитяче журі" - керівник дає можливість гуртківцям не тільки оцінити роботу товаришів, але й розвивати вміння дітей аналізувати, відбирати вагомі критерії оцінки, обґрунтовувати свої висновки. Цей прийом   широко   використовується   у   гуртках  декоративно-приладного   напрямку,   коли   в   колективі обговорюють, які роботи надати на виставку.

6.   „Здивуй" - цей прийом перегукується з прийомом „Фантастичне припущення" - керівник знаходить таку точку зору,  при  якій буденне стає дивовижним.  Цей  прийом збуджує вагу дітей  не тільки  на заняття, але й може мати „пролонговану" дію впродовж тривалого часу після заняття. Чим більш частіше і різноманітніше він застосовує саме цей прийом.

7.   „Ідеальна оцінка" - учням  пропонуються самим поставити  собі  оцінки за виконану роботу,  за концертний виступ, за підсумки одного заняття. Це показовий прийом з точки зору оцінки вимогливості керівник до гуртківців, як правило, критерії оцінювання учнів орієнтовані на рівень вимог керівника і це може стати приводом до роздумів керівника щодо корекції своєї роботи.

8.   „Райтінг" - завершуючи роботу, гуртківець сам ставить собі оцінку. За ту саму роботу оцінку ставить і керівник. Цей прийом зорієнтовує дітей на правильні критерії оцінювання роботи і привчає до регулярного оцінювання своєї праці.

9.   „Приваблива мета" - перед гуртківцем ставиться проста, розумна і приваблива для них метаю, досягаючи   якої   вони   опановують   навчальні   завдання,   що   запланував   педагог.   Цей   прийом   тісно пов'язаний  з  мотивізацією  навчання  і  є  надзвичайно  важливим   саме  в   позашкільному  закладі,  де відвідання занять добровільне.  При відвіданні  школи присутній елемент обов'язковості,  В позашкіллі мотивація занять тільки одна - інтерес. „Приваблива мета" може бути розрахована на одне заняття, на певну частину заняття, на один вид роботи, але це обов'язковий елемент навчально-виховного процесу в позашкіллі.

10. „Навчи іншого" - кожен гуртківець має змогу виступити ти в привабливій для себе ролі вчителя, наставника. Це активізує гуртківців, заохочує їх до сумлінного виконання навчальних завдань. Іноді пояснення товариша сприймаються більш прийнято, ніж пояснення керівника. На практиці цей прийом успішно застосовується в навчальних групах і різновіковим складом учнів в гуртках „Папірус" (кер. Вадим Миколайович Безницький), „Квіткові фантазії" (кер. Лариса Володимирівна Совенко). Доцільно застосування цього прийому і в хореографічних колективах, де в одній навчальній групі гуртківці мають різні здібності і рівень хореографічної підготовки.

11. „Хто краще" - момент змагання, як засіб активізації уваги,  навчальної активності завжди був дієвим. Форма проведення змагання віддається на розсуд керівника. Змагання „Хто краще" може бути присутнім в роботі гуртка як окремий момент заняття, а може стати формою проведення всього заняття, як підбиття підсумків, вивчення цілої теми, опанування всього концертного номеру. Наприклад, заняття-конкурс в ансамблі бального танцю „Лілія" (кер. Лілія Миколаївна Данилова).

12. „Роби, як я" - з першого погляду виконання будь-яких дій чітко за керівником або призначеним керівником  гуртківцем  не  несе  в собі  елементу творчості  -  механічно та  обіграти  цю  ситуацію  що повторення дій, рухів стане для учнів цікавим. (Наприклад: уявити, що ви перед дзеркалом, а в якості „дзеркала" виступає керівник або гуртківець, Або обіграти ситуацію з кінозйомкою - всі дії фіксуються в уповільненому темпі.)

 13.  „Розширення поля оцінок" - для позашкільного закладу, де відсутні оцінки, використання цього прийому  дає   широкій   простір   керівникові   гуртка для   урізноманітнення   і   емоційного   оцінювання   роботи гуртківців.    Враховуючи    віковий    склад    гуртківців,    ступінь    довірливості    взаємовідносин, стиль взаємовідносин, рейтинг керівника в колективі, кожен педагог може розширювати поле оцінок в тій мірі, в якій вважає за доцільне. (Шкала оцінювання може бути складена керівником гуртка і з долею гумору -„дуже, дуже гарно" (це „5"), „дуже, дуже старався" (це „4), „дуже, дуже поспішав" (це „З"), „дуже, дуже стомився" (це „2").

14. „Кредит довіри" - оцінювання роботи в „кредит". Враховуючи те,  що позашкільний заклад не маніпулює оцінками,  головною мотивацією навчання в нас є виключно  інтерес.  Відлякати  гуртківця негативною оцінкою дуже просто, а заохотити, помітити найменшу вдачу („ти ще трошки попрацюєш, і я впевнений, що робота стане кращою"; „я відчуваю, що ти зможеш..."), створити позитивний настрій, селити впевненість в свої сили керівник і може і зобов'язаний.

15. „Точка зору" - привчає гуртківців аналізувати, оцінювати, аргументувати свої думки. В гуртках образотворчого   і   декоративно-прикладного   напрямку   цей   педагогічний   прийом   найбільш   широко

вживаний. Він стає в нагоді при обговоренні закінчених робіт, при оформленні виставок. Іноді керівники обігрують цей прийом, поділивши групу на два табори опонентів, які по черзі висловлюють свою думку.

Застосування   цього    прийому   сприяє   розвитку   комунікативних    навичок   у   дітей,    вчить   логічно вибудовувати аргументи, культурі спілкування.

Наведені педагогічні прийоми і приклади їх використання є лише невеличкими цеглинками у будівлі власного педагогічного досвіду кожного керівника. Кожен, хто працює з дітьми, має свій арсенал прийомів, методів, власних таємниць і здогадок, помилок і перемог - всього того, з чого торується педагогічна стежинка у світ дитячої творчої душі.

Методика колективної 

творчої діяльності (КТД) 

в роботі з гуртківцями

"Діти допитливі, з гострим розумом 

при правильному вихованні стають 

великими людьми". 

Я. А. Коменський

Ось чому сьогодні дуже гостро стоїть питання не лише дати знання дитині з предметів, а й виховати її,     такі, У зв'язку з цим перед керівниками гуртків постає завдання: навчитися мистецтва виховної роботи, оволодіти новими технологіями виховного процесу.  

Однією з виховних технологій, яка допомагає педагогу розвинути  у вихованців громадянську активність, відповідальне ставлення до справи, вміння враховувати загальні інтереси, вміння підкорятися і керувати, є колективне творче виховання (КТВ). 

      Зародилась вона у 60-ті роки XX ст., коли стали формуватися виховні об'єднання дітей і дорослих, які називали себе комунарами. Тому, її називають «комунарською» або «методикою Іванова». Першим елементи цієї  методики (колективне рішення – колективне виконання)  використав ще А. Макаренко, згодом, санкт-петербузький педагог, доктор  педагогічних наук  І.П.Іванов  узагальнив весь його досвід , розробив та апробував технологію колективного творчого виховання.

Мета технології – виховання людини з  активною життєвою позицією.  У методиці КТВ чітко окреслюються три складові: людяність, діяльність, творчість.

Девіз методики КТВ – «Все творчо інакше – навіщо?». Справа є колективною, оскільки її 

задумують, планують, готують, реалізують, оцінюють спільно вихованці та вихователі, разом 

здійснюючи пошук найкращих шляхів виконання життєво важливих завдань. Така діяльність, 

крім того, є творчою, бо її не можна організовувати відповідно до певної догми чи шаблону, 

слід завжди обирати різні варіанти її проведення, виявляти нові можливості учнів, бо ці 

заходи є частиною їхнього життя.

Методика КТВ залучає до діяльності кожного учасника колективу, орієнтуючись на спільне вироблення дітьми і дорослими мети колективу, використовуючи одночасно різноманітні види виховного впливу, вирішує виховні завдання непомітно для вихованців.

Методика КТВ передбачає спосіб організації життя дитячого колективу, за якою діти й дорослі, будучи захопленими спільною справою, турбуються про поліпшення клімату в колективі, самопочуття, настрою один одного, вони спільно планують, організують та аналізують свою діяльність, накопичуючи, осмислюючи пропозиції, ідеї, розвиваючи власні погляди, почуття дружби, поваги, взаєморозуміння й турботи. Вся діяльність носить творчий характер. 

Складові методики КТВ : колективна організація діяльності, колективна творчість, колективна цілеспрямованість, ситуації-взірці, емоційне насичення життя колективу.

Найбільш ефективною технологією життєдіяльності дитячого колективу є технологія 

колективного творчого виховання.

Сутність технології колективного творчого виховання — формування особистості в              процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все грунтується на засадах моральності та соціальної творчості. 

Принципи технології колективної творчої діяльності:

- вчення без примусу, пріоритет успішності учня («Кожна дитина талановита»);                             

 - мажорність у спілкуванні та навчанні;                                                                                                      - облік суб'єктності (самості) особистості дитини (право дитини на помилку, вільний вибір,  

      власну точку зору);                                                                                                                                         - поєднання колективного та індивідуального виховання та ін;                                                              - пріоритет етичних цінностей над інформованістю (головні орієнтири:  прцьовість, гідність)

  - перетворення школи Знаання в школу Виховання. 

Основними її перевагами є:

1. Соціальна спрямованість діяльності.

2. Турботливі стосунки.

3. Поділ колективу на міні-колективи (творчі групи, екіпажі, бригади, ланки тощо).

4. Колективні творчі справи.

5. Чергування творчих доручень.

6. Різноманітність діяльності. 

Основою  колективного творчого  виховання є КТС  (колективні творчі справи).: 

- ігри, творчі свята, фестивалі, турніри, виставки,  рівноцінними  організаторами та 

виконавцями якої є гурткывцы та педагоги, тобто КТС виконується завдяки зусиллям усіх 

учасників.  Кожна КТС має певну тему, включає в себе обов’язково певні ігри, змагання, 

презентацію  (представлення), музично-художне оформлення.

       КТС цінна тим, що кожний учасник має доручення, певну роль і відповідає за певну 

ділянку  підготовки справи. Форм КТС є багато, на сьогодні їх відомо понад 500. Маючи 

однакову форму, кожна КТС завжди матиме новий творчий зміст. КТС завжди націлена на 

те, щоб викликати у дітей почуття радощів, забезпечити успіх. Тому, кожна справа, кожний 

захід дозволяє членам колективу спробувати себе, здолати свою боязкість, невміння, 

незнання, труднощі, зламати бар'єр комплексів.

За характером провідної діяльності їх поділяють на: пізнавальні, трудові, художні, спортивні, дозвіллєві, суспільні.

 пізнавальні – аукціон знань, академія веселих наук, вікторина, ерудит-шоу, КВК, «Що? Де?Коли?" ,                  "Вечір веселих задач" ...;

-   трудові –  трудові акції, місто веселих майстрів, Майстерня Діда Мороза, фабрика іграшок, захист 

професії; 

- художньо-естетичні – карнавал, карнавал мод, вечір казок, кінофестиваль, народні свята, аукціон                 розваг, живі картини, лицарський турнір, бал;  

-   спортивні – Олімпіада, марафон, фестиваль пригод, туристичнийий похід,   спортивні свята, День

 здоров’я;

-  громадські– вечір актуальних проблем, вибори, диспут,  дебати, естиваль європейської дружби, година

 пам’яті, окція «Турбота»..

Всі колективні творчі справи  поділяють на:

* експромт (пісні, ігри, концертні номери, бе­сіди тощо),

* мала творча справа;

* велика творча діяльність.

Мала творча діяльність включає дитячі заходи, реалізація яких можлива на рівні справ у групі, а 

велика знаходить свій вияв у  загальних справах навчального закладу.

Прикладами КТС — експромту є:

— колективні пісні (із додаванням до них ори­гінальних невимушених рухів);

— ігри;

— концертні номери + ігри із аудиторією;

— бесіди на основі запитань-експромтів тощо).Прикладів малих творчих справ можна бути безліч, 

адже їх суть дуже проста: загін щоразу ділиться на кілька груп у 3—4—5 осіб. Кожній групі пропонується 

нескладне творче завдання і дається кілька хвилин на його виконання. Особливо цікаво якщо перед 

кожним новим завданням формуються нові групи. Таким чином, протягом невеликого відрізку часу, доки 

проходить справа, кожна дитина має змогу поспілкуватися практично із усіма членами загону.

Не обов"язково, щоб творчі завдання були складними: головне — створити невимушену

атмосферу, пізнати один одного і свої власні здібності.

Завдання:

— інсценувати гумореску, пісню, вірш;

— «оживити» картину видатного художника;

— підготувати пародію не естрадних зірок чи телепрограму;

— вигадати рекламу непотрібних речей;

— продемонструвати виступ у цирку дреси­рувальника і його тварин;

— побудувати групову скульптуру на запро­поновану тему;

— намалювати портрет один одного;

— скласти коломийки на задану тему;

— заримувати буріме;

— показати зйомки кінофільму (роботу на кіностудії);

- намалювати портрет загону;

- спорудити «Родинне дерево» із паперу;

- намалювати листівку «Світ моїх прав»;

- створити карту закладу (регіону, України) на тему: «Тут потрібна наша допомога»;

- «зняти» відео-ролик «Сім"я майбутнього»;

- скласти екологічний кросворд;

-  здійснити верстку плакату «Спасибі — чі»;

- підготувати пам"ятку одноліткам «Як жити і не помилятися»;

- розробити анкету «Вільний час дитини тре­тього тисячоліття»;

- розробити «маркетинговий план» розвитку дитячого центру тощо.

Варто зазначити, що такого роду творчі завдання потребують обов"язкового підведення 

підсумків після завершення їх виконання: організація виставки творчих робіт, проведення 

анкетування, обмін пам"ятками і подарунками, складання колективних листів, послань та 

інше. 

Технологія підготовки і реалізації

колективних творчих справ

1. Попередня робота педагога. Цей етап охоплює визначення ролі КТС у житті колективу, формування виховної мети, обмірковування варіантів роботи й настановчої (стартової) бесіди, розгляд доцільності залучення шефів, однодумців. Тон розмови при цьому доброзичливий, товариський, зацікавлений. Думки не нав'язують, не диктують, розмова відбувається на рівних. Попередня анкета, опитувальник, стартові збори, «жива анкета», «чарівна скринька».

2. Колективне планування. Його метою є колективне уточнення мети діяльності колективу, збір, аналіз та узагальнення інформації, визначення завдань, з огляду на їх корисність та посильність щодо виконання. Після цього з'ясовують, хто виконуватиме це завдання — весь колектив, окремий міні-колектив чи зведена бригада добровольців; хто керуватиме — рада колективу, спеціальна рада з представників міні-колективів чи командир зведеної бригади; де краще провести роботу; коли і як здійснити розподіл міні-колективів. Важливо, щоб на цьому етапі кожен висловив свою думку, обміркувавши пропозиції товаришів. Керівник резюмує усі пропозиції, формулює спільну думку.

Крім загального збору-старту, можливі конкурси на найкращу пропозицію щодо плану, найкращий проект справи, заповнення анкети пропозицій; «розвідка» справи; виготовлення газети — «блискавки» з пропозиціями до плану (для обговорення); аукціон ідей; організація скарбнички (фонду, «банку», «поштової скриньки») ідей та пропозицій; заповнення журналу-естафети; дискусія, захист проектів плану тощо. Поділ на групи: за інтересами, з використанням емблем, символів, кольорових жетонів. «Мозковий штурм», загальна дискусія, «Дерево ідей», експертна рада, «Банк ідей».

3. Колективна підготовка роботи. Група, яка керує проведенням цієї колективної творчої справи, організує безпосереднє виконання плану її підготовки підгрупами спільно зі старшими друзями, дорослими, батьками, шефами.

4. Реалізація КТС. Передбачає виконання наміченого плану, враховуючи зміни у ньому. Вихователі як керівники та основні учасники творчої роботи створюють та підтримують хороший настрій, підбадьорюють і надають упевненості у власних силах. Кожна дитина має можливість проявити себе, утвердитися в колективі. Важливо, щоб ніхто не боявся невдач, панували доброзичлива атмосфера, загальний порив. Це сприятиме творчому зростанню дітей, їх умінню долати труднощі.

Поєднання групових (командних) та індивідуальних завдань, конкурсів. Система підведення підсумків (нагороди, дипломи, значки, медалі, вимпели, сувеніри).

5. Колективне підбиття підсумків КТС. 

Охоплює аналіз на рівні міні-колективів, де кожний висловлюється, що і завдяки чому вдалося зробити із запланованого, що варто використовувати надалі, перетворити в традицію, а від чого слід відмовитися. Узагальнені думки міні-колективів виносять на загальний збір, де формується колективна думка. Підбиття підсумків відбувається у формі збору-вогника, за допомогою анкети-оцінки із запитаннями: «Що більш за все сподобалось і чому?», «Чого вдалося навчитися?», «Чого і кого навчили самі?», «Що було добре», «Що наступного разу треба зробити, щоб було краще?». Збір спонукає до аналізу помилок, вироблення загальної думки, формування традицій. Колективний аналіз є обов’язковою складовою методики КТВ.

6. Найближчі справи КТС. 

Виконуються ті рішення, що були прийняті на зборах колективу вихованців за підсумками колективної творчої справи, розробляються нові справи чи зустрічі, вивчається новий матеріал, проводиться певна пошукова робота в конкретному напрямі тощо Після завершення справи вихователі пропонують учням взятися за нові.

Пам'ятка для керівника гуртка

щодо проведення  годин спілкування з вихованцями

«Година спілкування  є формою прямого

спілкування вихователя зі своїми вихованцями».

В. П.  Созонова

Найпростішою і в той же час найбільш поширеною формою виховної діяльності і виховного процесу є година спілкування.  Вона  є  основним компонентом системи  роботи керівника гуртка з вихованцями у ПНЗ.

Функції години спілкування:

освітня – ознайомлення та пізнання оточуючого світу; 

орієнтовна – спрямована на оцінювання навколишнього; 

спрямовуюча  –  така,  що  дозволяє  визначити  шляхи  та  засоби  взаємодії  з оточуючим дитину світом.

Мета години спілкування: формування чітко  визначеного ставлення вихованців  до певних об'єктів та явищ оточуючого світу, загальнолюдських цінностей, а також розвиток моральних, етичних, трудових, естетичних, науково-пізнавальних, світоглядних поглядів, умінь та навичок спілкування, доцільної поведінки у різних життєвих ситуаціях.

Будь-яка година спілкування проводиться з певною виховною метою.  А отже,  і  тематика може бути різноманітною: розгляд питань етики,  права, екології,  морально-духовних цінностей, профорієнтація, ЗСЖ і т.д.  Дуже важливо проводити години спілкування  не час від часу, а в системі.     

Форма проведення години спілкування – творчість і досвід кожного педагога, вона залежить  від  поставленої  мети,  віку  вихованців,  умов. Організовуючи годину спілкування,  потрібно завжди пам’ятати, що це - спілкування керівника гуртка з вихованцями, це корисна інформація,  необхідна  їм для майбутнього дорослого життя, яку  не можна у повній мірі отримати на уроках в школі, на щоденних заняттях гуртка. 

Типи години спілкування

·      Година спілкування морального спрямування

Мета: освіта вихованців з метою вироблення власних моральних поглядів, су­джень, оцінок; вивчення, осмислення й аналіз морального досвіду поколінь; критичне осмислення й аналіз власних моральних учинків, учинків однолітків та однокласників; розвиток моральних особистісних якостей, таких як доброта, ба­жання допомагати людям, уміння визнавати свої помилки, відстоювати власну точку зору і поважати чужу.

·      Година спілкування пізнавально-інтелектуального спрямування

Мета: розвиток пізнавального інтересу гуртківців, уміння усвідомлювати свої індивідуальні можливості, прагнення до самовдосконалення.

·                Тематична година спілкування

Мета: розвиток кругозору гуртківців, сприяння духовному розвитку ,  формуванню інтересів і духовних потреб вихованців.

·      Година спілкування інформаційного спрямування

Мета: формування в гуртківців причетності до подій і явищ суспільно-політичного життя своєї країни, міста, району, формування власного ставлення до того, що відбувається, розвиток дослідницьких умінь.

Однією із найпоширеніших є година спілкування  з використанням інтеракції.

«Інтерактив»   від англійського   «interact», де «inter» - взаємний,   «act» - діяти. Інтерактивний  – здатний до взаємодії. Інтерактивна година спілкування – це взаємодія, постійний режим діалогу один з одним.

Суть  інтерактивної години спілкування в тому, що спілкування відбувається завдяки взаємодії всіх учасників. Під час інтерактивної години спілкування діти вчаться бути толерантними стосовно інших дітей, працювати в команді, самостійно приймати рішення, мислити, висловлювати свої думки і вести дискусію (на жаль, навіть старшокласники часто не мають цих навичок). При такій взаємодії діти краще засвоюють знання і поняття.

За даними американських учених, під час лекції учень засвоює всього 5 % матеріалу, під час читання - 10 %, роботи з відео/аудіоматеріалами - 20 %, під час демонстрації - 30 %, під час дискусії - 50 %, під час практики - 75 %, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання - 90 %.

Під час інтерактивної години спілкування ролі дещо змінюються: педагог не веде монолог, не є організатором чи лідером групи, а в деякій мірі – спостерігачем за діями вихованців; гуртківці  ж є не слухачами, а активними учасниками, генераторами ідей. Така взаємодія реалізується через використання інтерактивних методів: робота в парах, робота в групах, ротаційні (змінювані) трійки, «Два-чотири - всі разом», «Карусель», «Діалог», «Синтез думок», «Спільний проект», «Пошук інформації», «Коло ідей»;

«Коло знань», «Акваріум», «Мікрофон», «Незакінчені речення»,«Мозковий штурм»,«Навчаючи – учусь», «Ажурна пилка» (“Мозаїка”, “Джиг-со»),«Аналіз ситуації»,«Вирішення проблем»,«Дерево рішень».

Важливим в  інтерактивній годині спілкування  є  робота за правилами, які діти повинні самі  і прийняти,  і дотримуватись.

·          Ми всі – партнери!

·         Не лінуйся!

·         Активність і спільна дія – перш за все!

·         Поважай всіх, хто є поруч!

·         Обговорюємо сказане, а не людину!

·         Не бійся висловитись - кожна думка важлива. Обдумав, сформулював, висловив!

·         Говори чітко і ясно!

·         Тільки обґрунтовані докази!

·         Вмій толерантно вислухати, погодитись або не погодитися!

·         Гарний настрій – запорука успішної роботи!

До кожної інтерактивної  години  спілкування керівнику гуртка слід сумлінно готуватися, бо  "легка" за формою проведення  вона є надзвичайно складною.  Потрібно не лише досконало володіти методикою  інтерактивного навчання і виховання, вміти розробити план проведення заходу, щоб він був цікавий  дітям, підібрати і виготовити  необхідний роздатковий матеріал,  а й зуміти втримати увагу й дисципліну на такій годині спілкування.

Інтерактивні години спілкування є  надзвичайно цікавими у проведенні і сприйняті. Як показали результати педагогів-практиків, після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення: вихованці набули культури дискусії; виробилося вміння приймати спільні рішення;  поліпшились вміння спілкуватися, висловлювати свої думки.

Структура години спілкування інтерактивного характеру

І. Вступне слово педагога. (1-2 хв.)

ІІ. Мотивація (5 хв.). На цьому етапі, створюючи проблемну ситуацію та завдяки прийому „Незакінчене речення”, ми з’ясовуємо рівень обізнаності вихованців  щодо даної теми заняття.
( Методи загальногрупового обговорення „Мікрофон” та прийом „Незакінчені      речення”.)

ІІІ. Оголошення теми та очікуваних результатів (5 хв.).

Комунікативна вправа „Очікування”.
ІV. Надання необхідної інформації (2-3 хв.).
На цьому етапі педагог  надає вихованцям необхідну початкову інформацію щодо теми заняття (хвилинка ерудиції).
V. Виховна розповідь (легенда, притча, оповідання, тощо) (5 хв.).
Ключовий момент заняття. Від доцільності обраного матеріалу залежить подальший хід роботи. Обов’язкова вимога до словесного матеріалу, який заздалегідь готує педагог  – невеликий обсяг з дотриманням принципу доступності.
VІ. Інтерактивні вправи за змістом виховної розповіді (30 хв).

 Робота в групах , в парах, у трійках .

-  Методи: „Займи позицію”, „Громадські слухання”, „Рольова гра”, „Програвання сценки”,  .  «Карусель», «Мозковий штурм», «Асоціативний ряд»…

VІІ. Гра-розминка  для зняття напруження (5-7 хв.)

VІІІ. Рефлексія (5 хв.). Підведення підсумків.

(від лат. Reflexio - звернення назад) - розумовий процес, спрямований на самопізнання, аналіз своїх емоцій і почуттів, станів, здібностей, поведінки.  

Метод „Мікрофон” та прийом „Незакінчені речення”.