Методика колективної 

творчої діяльності (КТД) 

в роботі з гуртківцями

"Діти допитливі, з гострим розумом 

при правильному вихованні стають 

великими людьми". 

Я. А. Коменський

Ось чому сьогодні дуже гостро стоїть питання не лише дати знання дитині з предметів, а й виховати її,     такі, У зв'язку з цим перед керівниками гуртків постає завдання: навчитися мистецтва виховної роботи, оволодіти новими технологіями виховного процесу.  

Однією з виховних технологій, яка допомагає педагогу розвинути  у вихованців громадянську активність, відповідальне ставлення до справи, вміння враховувати загальні інтереси, вміння підкорятися і керувати, є колективне творче виховання (КТВ). 

      Зародилась вона у 60-ті роки XX ст., коли стали формуватися виховні об'єднання дітей і дорослих, які називали себе комунарами. Тому, її називають «комунарською» або «методикою Іванова». Першим елементи цієї  методики (колективне рішення – колективне виконання)  використав ще А. Макаренко, згодом, санкт-петербузький педагог, доктор  педагогічних наук  І.П.Іванов  узагальнив весь його досвід , розробив та апробував технологію колективного творчого виховання.

Мета технології – виховання людини з  активною життєвою позицією.  У методиці КТВ чітко окреслюються три складові: людяність, діяльність, творчість.

Девіз методики КТВ – «Все творчо інакше – навіщо?». Справа є колективною, оскільки її 

задумують, планують, готують, реалізують, оцінюють спільно вихованці та вихователі, разом 

здійснюючи пошук найкращих шляхів виконання життєво важливих завдань. Така діяльність, 

крім того, є творчою, бо її не можна організовувати відповідно до певної догми чи шаблону, 

слід завжди обирати різні варіанти її проведення, виявляти нові можливості учнів, бо ці 

заходи є частиною їхнього життя.

Методика КТВ залучає до діяльності кожного учасника колективу, орієнтуючись на спільне вироблення дітьми і дорослими мети колективу, використовуючи одночасно різноманітні види виховного впливу, вирішує виховні завдання непомітно для вихованців.

Методика КТВ передбачає спосіб організації життя дитячого колективу, за якою діти й дорослі, будучи захопленими спільною справою, турбуються про поліпшення клімату в колективі, самопочуття, настрою один одного, вони спільно планують, організують та аналізують свою діяльність, накопичуючи, осмислюючи пропозиції, ідеї, розвиваючи власні погляди, почуття дружби, поваги, взаєморозуміння й турботи. Вся діяльність носить творчий характер. 

Складові методики КТВ : колективна організація діяльності, колективна творчість, колективна цілеспрямованість, ситуації-взірці, емоційне насичення життя колективу.

Найбільш ефективною технологією життєдіяльності дитячого колективу є технологія 

колективного творчого виховання.

Сутність технології колективного творчого виховання — формування особистості в              процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все грунтується на засадах моральності та соціальної творчості. 

Принципи технології колективної творчої діяльності:

- вчення без примусу, пріоритет успішності учня («Кожна дитина талановита»);                             

 - мажорність у спілкуванні та навчанні;                                                                                                      - облік суб'єктності (самості) особистості дитини (право дитини на помилку, вільний вибір,  

      власну точку зору);                                                                                                                                         - поєднання колективного та індивідуального виховання та ін;                                                              - пріоритет етичних цінностей над інформованістю (головні орієнтири:  прцьовість, гідність)

  - перетворення школи Знаання в школу Виховання. 

Основними її перевагами є:

1. Соціальна спрямованість діяльності.

2. Турботливі стосунки.

3. Поділ колективу на міні-колективи (творчі групи, екіпажі, бригади, ланки тощо).

4. Колективні творчі справи.

5. Чергування творчих доручень.

6. Різноманітність діяльності. 

Основою  колективного творчого  виховання є КТС  (колективні творчі справи).: 

- ігри, творчі свята, фестивалі, турніри, виставки,  рівноцінними  організаторами та 

виконавцями якої є гурткывцы та педагоги, тобто КТС виконується завдяки зусиллям усіх 

учасників.  Кожна КТС має певну тему, включає в себе обов’язково певні ігри, змагання, 

презентацію  (представлення), музично-художне оформлення.

       КТС цінна тим, що кожний учасник має доручення, певну роль і відповідає за певну 

ділянку  підготовки справи. Форм КТС є багато, на сьогодні їх відомо понад 500. Маючи 

однакову форму, кожна КТС завжди матиме новий творчий зміст. КТС завжди націлена на 

те, щоб викликати у дітей почуття радощів, забезпечити успіх. Тому, кожна справа, кожний 

захід дозволяє членам колективу спробувати себе, здолати свою боязкість, невміння, 

незнання, труднощі, зламати бар'єр комплексів.

За характером провідної діяльності їх поділяють на: пізнавальні, трудові, художні, спортивні, дозвіллєві, суспільні.

 пізнавальні – аукціон знань, академія веселих наук, вікторина, ерудит-шоу, КВК, «Що? Де?Коли?" ,                  "Вечір веселих задач" ...;

-   трудові –  трудові акції, місто веселих майстрів, Майстерня Діда Мороза, фабрика іграшок, захист 

професії; 

- художньо-естетичні – карнавал, карнавал мод, вечір казок, кінофестиваль, народні свята, аукціон                 розваг, живі картини, лицарський турнір, бал;  

-   спортивні – Олімпіада, марафон, фестиваль пригод, туристичнийий похід,   спортивні свята, День

 здоров’я;

-  громадські– вечір актуальних проблем, вибори, диспут,  дебати, естиваль європейської дружби, година

 пам’яті, окція «Турбота»..

Всі колективні творчі справи  поділяють на:

* експромт (пісні, ігри, концертні номери, бе­сіди тощо),

* мала творча справа;

* велика творча діяльність.

Мала творча діяльність включає дитячі заходи, реалізація яких можлива на рівні справ у групі, а 

велика знаходить свій вияв у  загальних справах навчального закладу.

Прикладами КТС — експромту є:

— колективні пісні (із додаванням до них ори­гінальних невимушених рухів);

— ігри;

— концертні номери + ігри із аудиторією;

— бесіди на основі запитань-експромтів тощо).Прикладів малих творчих справ можна бути безліч, 

адже їх суть дуже проста: загін щоразу ділиться на кілька груп у 3—4—5 осіб. Кожній групі пропонується 

нескладне творче завдання і дається кілька хвилин на його виконання. Особливо цікаво якщо перед 

кожним новим завданням формуються нові групи. Таким чином, протягом невеликого відрізку часу, доки 

проходить справа, кожна дитина має змогу поспілкуватися практично із усіма членами загону.

Не обов"язково, щоб творчі завдання були складними: головне — створити невимушену

атмосферу, пізнати один одного і свої власні здібності.

Завдання:

— інсценувати гумореску, пісню, вірш;

— «оживити» картину видатного художника;

— підготувати пародію не естрадних зірок чи телепрограму;

— вигадати рекламу непотрібних речей;

— продемонструвати виступ у цирку дреси­рувальника і його тварин;

— побудувати групову скульптуру на запро­поновану тему;

— намалювати портрет один одного;

— скласти коломийки на задану тему;

— заримувати буріме;

— показати зйомки кінофільму (роботу на кіностудії);

- намалювати портрет загону;

- спорудити «Родинне дерево» із паперу;

- намалювати листівку «Світ моїх прав»;

- створити карту закладу (регіону, України) на тему: «Тут потрібна наша допомога»;

- «зняти» відео-ролик «Сім"я майбутнього»;

- скласти екологічний кросворд;

-  здійснити верстку плакату «Спасибі — чі»;

- підготувати пам"ятку одноліткам «Як жити і не помилятися»;

- розробити анкету «Вільний час дитини тре­тього тисячоліття»;

- розробити «маркетинговий план» розвитку дитячого центру тощо.

Варто зазначити, що такого роду творчі завдання потребують обов"язкового підведення 

підсумків після завершення їх виконання: організація виставки творчих робіт, проведення 

анкетування, обмін пам"ятками і подарунками, складання колективних листів, послань та 

інше. 

Технологія підготовки і реалізації

колективних творчих справ

1. Попередня робота педагога. Цей етап охоплює визначення ролі КТС у житті колективу, формування виховної мети, обмірковування варіантів роботи й настановчої (стартової) бесіди, розгляд доцільності залучення шефів, однодумців. Тон розмови при цьому доброзичливий, товариський, зацікавлений. Думки не нав'язують, не диктують, розмова відбувається на рівних. Попередня анкета, опитувальник, стартові збори, «жива анкета», «чарівна скринька».

2. Колективне планування. Його метою є колективне уточнення мети діяльності колективу, збір, аналіз та узагальнення інформації, визначення завдань, з огляду на їх корисність та посильність щодо виконання. Після цього з'ясовують, хто виконуватиме це завдання — весь колектив, окремий міні-колектив чи зведена бригада добровольців; хто керуватиме — рада колективу, спеціальна рада з представників міні-колективів чи командир зведеної бригади; де краще провести роботу; коли і як здійснити розподіл міні-колективів. Важливо, щоб на цьому етапі кожен висловив свою думку, обміркувавши пропозиції товаришів. Керівник резюмує усі пропозиції, формулює спільну думку.

Крім загального збору-старту, можливі конкурси на найкращу пропозицію щодо плану, найкращий проект справи, заповнення анкети пропозицій; «розвідка» справи; виготовлення газети — «блискавки» з пропозиціями до плану (для обговорення); аукціон ідей; організація скарбнички (фонду, «банку», «поштової скриньки») ідей та пропозицій; заповнення журналу-естафети; дискусія, захист проектів плану тощо. Поділ на групи: за інтересами, з використанням емблем, символів, кольорових жетонів. «Мозковий штурм», загальна дискусія, «Дерево ідей», експертна рада, «Банк ідей».

3. Колективна підготовка роботи. Група, яка керує проведенням цієї колективної творчої справи, організує безпосереднє виконання плану її підготовки підгрупами спільно зі старшими друзями, дорослими, батьками, шефами.

4. Реалізація КТС. Передбачає виконання наміченого плану, враховуючи зміни у ньому. Вихователі як керівники та основні учасники творчої роботи створюють та підтримують хороший настрій, підбадьорюють і надають упевненості у власних силах. Кожна дитина має можливість проявити себе, утвердитися в колективі. Важливо, щоб ніхто не боявся невдач, панували доброзичлива атмосфера, загальний порив. Це сприятиме творчому зростанню дітей, їх умінню долати труднощі.

Поєднання групових (командних) та індивідуальних завдань, конкурсів. Система підведення підсумків (нагороди, дипломи, значки, медалі, вимпели, сувеніри).

5. Колективне підбиття підсумків КТС. 

Охоплює аналіз на рівні міні-колективів, де кожний висловлюється, що і завдяки чому вдалося зробити із запланованого, що варто використовувати надалі, перетворити в традицію, а від чого слід відмовитися. Узагальнені думки міні-колективів виносять на загальний збір, де формується колективна думка. Підбиття підсумків відбувається у формі збору-вогника, за допомогою анкети-оцінки із запитаннями: «Що більш за все сподобалось і чому?», «Чого вдалося навчитися?», «Чого і кого навчили самі?», «Що було добре», «Що наступного разу треба зробити, щоб було краще?». Збір спонукає до аналізу помилок, вироблення загальної думки, формування традицій. Колективний аналіз є обов’язковою складовою методики КТВ.

6. Найближчі справи КТС. 

Виконуються ті рішення, що були прийняті на зборах колективу вихованців за підсумками колективної творчої справи, розробляються нові справи чи зустрічі, вивчається новий матеріал, проводиться певна пошукова робота в конкретному напрямі тощо Після завершення справи вихователі пропонують учням взятися за нові.